Протокол засідання Робочої групи з проблемних питань, що виникли внаслідок переселення громадян з тимчасово окупованої території України та районів проведення АТО

м. Київ                                                                      16.12.2014 р.

Засідання Робочої групи проходило 16.12.2014 року в дистанційному режимі за участі членів Громадської ради та експертів.

В засіданні Робочої групи взяли участь:

- члени Громадської ради:

 Юрій Антропов, Вадим Риков, Ярослав Глібіщук, Геннадій Грищенко, Авксентій Гранат, Олександр Чуприна, Ігор Ткаченко, Леонід Шморгун, Людмила Титаренко, Олег Крамський, Сергій Юрчик, Роман Гекалюк, Інна Палій, Григорій Кабанченко, Андрій Богданов.  

-       експерти: 

Микола Габер, Ерфан Кудусов, Віктор Паливода, Володимир Опрішко, Олександр Маматов, Олена Яловик, Сергій Полюхович, Федір Мілевський, Руслан Расулов, Євгеній Редзюк, Валерія Вершиніна, Олексій Литвиненко, Любов Рогатинська, Олена Алмазіна, Дмитро Альперін.

У зв`язку зі зміною керівництва від Мінсоцполітики в засіданні Робочої групи представника не було.

 Порядок денний:

1. Про участь членів Робочої групи у науково-практичних конференціях, семінарах, круглих столах тощо, взаємодію з ООН, ОБСЕ та іншими організаціями.

2.  Щодо виконання рішення Правління Громадської ради стосовно діяльності Робочої групи.

3. Про стан вирішення проблем та взаємодію з Міністерством соціальної політики України.

4. Щодо пропозиції до порядку денного засідання Громадської ради 24.12.2014р.

5. Щодо інформування громадськості про діяльність Робочої групи.

1.             Відповідно до порядку денного по першому питанню учасники Робочої групи заслухали інформацію про участь членів Робочої групи у науково-практичних конференціях, семінарах, круглих столах тощо, взаємодію з ООН, ОБСЕ та іншими організаціями. Доповідачами із зазначеного питання виступив керівник Робочої групи Андрій Богданов, Геннадій Грищенко, Леонід Шморгун, Володимир Опрішко, Ігор Ткаченко, Олексадр Чуприна та інші, які в своїх доповідях розповіли про участь:

- у міжнародній науково-практичній конференції на тему «Міжнародне козацтво: шляхи відродження та миротворча місія на сучасному етапі», на якій було вирішено «рекомендувати всім осередкам українського козацтва  підтримати розвиток системи громадянського контролю за органами влади у сфері реалізації прав постраждалих та тимчасово переміщених осіб внаслідок агресії, бойових і насильницьких дій в АР Крим, Луганській і Донецькій областях, забезпечення їх соціального захисту та реабілітації учасників АТО»;

- у семінарі ОБСЕ у рамках реалізації спільного проекту Мінсоцполітики, ОБСЄ та ГР при Мінсоцполітики по розробці та підписанні рамкових угод між інститутами громадянського суспільства та органами державної влади, представником ОБСЄ було рекомендовано організувати проведення окремих семінарів з представниками регіональних громадських рад щодо забезпечення реалізації прав постраждалих і тимчасово переміщених осіб внаслідок агресії, бойових і насильницьких дій, а також учасників АТО;

- про участь у Круглих столах за участю ООН та інших на теми: «Надання гуманітарної допомоги учасникам АТО, літнім людям, внутрішньо переміщеним в межах країни та мешканцям – ветеранам Донецької та Луганської областей: сьогодення, проблеми та подальші шляхи їх вирішення», «Волонтери, бізнес, влада: механізм взаємодії заради допомоги людям» тощо, на яких було налагоджено дієву взаємодію з учасниками заходів, їх організаціями - національними і міжнародними, та обговорили механізми і форми подальшої співпраці та співробітництва, в тому числі з фахівцями системи ООН та ОБСЕ, з метою виконання спільних завдань у сфері дотримання прав вимушених переселенців і забезпечення умов їх проживання.

2.    По другому питанню слухали Богданова А.В., який розповів про участь у роботі Правління Громадської ради та про рішення які були прийняті.

Вирішили:

  2.1.Інформацію прийняти до відома. Активізувати роботу щодо залучення до реалізації проекту структур ООН та ОБСЕ. Клопотати перед Мінсоцполітики щодо можливої співпраці Мінсоцполітики та Громадської ради при Мінсоцполітики із структурами ООН та ОБСЕ по реалізації проекту щодо забезпечення реалізації прав постраждалих і тимчасово переміщених осіб внаслідок агресії, бойових і насильницьких дій, а також учасників АТО.

     2.2. Долучитись до законотворчої діяльності та надати свої пропозиції щодо  внесення змін до Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації», «Про волонтерську діяльність» та введення в дію Закону «Про внутрішньо переміщених осіб».

     2.3. Повторно направити Аналітичну записку Богданова А.В. від 30.05.2014 р. на розгляд міністра. Додати до неї Концепцію по формуванню державної політики відновлення та захисту прав і свобод вимушених переселенців з АР Крим і територій проведення АТО, запобігання і протидії негативним соціально-економічним і гуманітарним наслідкам внаслідок вимушених внутрішньо міграційних процесів.

          3. В рамках третього питання порядку денного учасники Робочої групи обговорили стан вирішення проблем, що склалися у сфері дотримання прав і свобод вимушених переселенців та діяльності  органів у зазначеній сфері на прикладі непрозорості у діяльності Міністерства соціальної політики України та повної відсутності  взаємодії з Робочою групою майже по всім питанням, пов`язаним з даною проблематикою, взагалі ігнорування Громадської ради як учасника даного процесу, як Органу при даному Міністерстві, що здійснює активну діяльність у зазначеній сфері на протязі всього часу: повна відсутність анонсувань, інформувань та запрошень до заходів що проводяться Міністерством та заходів, що проводяться за безпосередньою участю Міністерства та його структурних підрозділів, несвоєчасна і не по суті відповідь на пропозиції у листах тощо.

Вирішили: реалізувати комплекс заходів з метою налагодження взаємодії з міністерством, посилити забезпечення громадського контролю за діяльністю відповідних департаментів, управлінь, структурних підрозділів, особливо у сфері забезпечення прав і свобод вимушених переселенців і їх сімей, налагодження їх соціально-медичного обслуговування та гуманітарної підтримки.

          4. По четвертому питанню щодо пропозицій до Порядку денного засідання Громадської ради  24.12.2014 року слухали Богданова А.В.,  Грищенка Г.Ф., Шморгуна Л.Г.

Вирішили: Запропонувати внести до Порядку денного засідання Громадської ради наступне питання та відповідний до нього Проект рішення:

1.    Про проект «Розвиток системи громадського контролю за діяльністю органів влади щодо їх забезпечення реалізації прав постраждалих і тимчасово переміщених осіб внаслідок агресії, бойових і насильницьких дій в АР Крим, Луганській і Донецькій областях, посилення їх соціального захисту і підтримки та реабілітації учасників АТО.

По даному питанню:

Слухали: Богданова А.В., щодо підготовки Робочою групою ГР з проблемних питань, що виникли внаслідок переселення громадян з тимчасово окупованої території України та районів проведення АТО проекту «Розвиток системи громадського контролю за діяльністю органів влади щодо їх забезпечення реалізації прав постраждалих і тимчасово переміщених осіб внаслідок агресії, бойових і насильницьких дій в АР Крим, Луганській і Донецькій областях, посилення їх соціального захисту і підтримки та реабілітації учасників АТО», який спрямований на посилення громадського контролю за виконанням функцій державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері забезпечення реалізації прав постраждалих і тимчасово переміщених осіб внаслідок агресії, бойових і насильницьких дій, а також учасників АТО.

Під час проведення семінарів у рамках реалізації спільного проекту Мінсоцполітики, ОБСЄ та ГР при Мінсоцполітики по розробці та підписанні рамкових угод між інститутами громадянського суспільства та органами державної влади, представником ОБСЄ було рекомендовано організувати проведення окремих семінарів з представниками регіональних громадських рад щодо забезпечення реалізації прав постраждалих і тимчасово переміщених осіб внаслідок агресії, бойових і насильницьких дій, а також учасників АТО.

Вирішили: Інформацію прийняти до відома. Клопотати перед Мінсоцполітики щодо можливої співпраці Мінсоцполітики та ГР при Мінсоцполітики із структурами ООН та ОБСЕ по реалізації проекту щодо забезпечення реалізації прав постраждалих і тимчасово переміщених осіб внаслідок агресії, бойових і насильницьких дій, а також учасників АТО.

Відповідальні: Богданов А.В., Грищенко Г.Ф.

         

          5. По п'ятому питанню слухали Кабанченка Г.В., Грищенка Г.Ф. та інших  щодо необхідності і важливості інформування громадськості про діяльність Робочої групи.

Вирішили: Направити інформаційне повідомлення до всіх засобів масової інформації у наступному вигляді:

«Підступна анексія Російською Федерацією частини території України – Автономної Республіки Крим та розгортання широкомасштабної диверсійно-підривної діяльності на решті території незалежної України, зокрема, на Донбасі та Луганщині, призвели до зростання злочинності та масового порушення прав і свобод людини, вчинення злочинів проти людяності. Громадські об’єднання, політичні партії, міжнародні гуманітарні і правозахисні організації та широкі верстви населення України беруть активну участь у вирішенні проблем, що виникли внаслідок неоголошеної гібридної війни з боку Росії.

На жаль, змушена міграція людей з окупованих територій і зони проведення АТО набула неконтрольованого стихійного характеру, що створює умови для подальшого поширення сепаратизму і зростання злочинності у найтяжчих формах (бандитизм, тероризм, захоплення заручників, пограбування тощо) на всій території України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.2010 р. №996 та на виконання рішення Громадської ради при Міністерстві соціальної політики України розпочала активну діяльність Робоча група з проблемних питань, що виникли внаслідок переселення громадян України з тимчасово окупованої території України (АР Крим) та районів проведення АТО.

До її основних завдань належить сприяння формуванню ефективної державної політики соціального захисту і забезпечення біженців і вимушених переселенців, здійснення прозорих і відкритих процедур надання соціальних послуг постраждалим особам та організація всебічного незалежного моніторингу і громадського контролю за формуванням і здійснення політики у зазначеній сфері, дотриманням прав вимушених переселенців та їх соціально-економічною адаптацією.

У складі робочої групи беруть участь представники громадських організацій, органів державної влади, місцевого самоврядування, ООН, ОБСЄ та інших міжнародних інституцій.

Робочою групою було розроблено проект «Розвиток системи громадського контролю за діяльністю органів влади щодо їх забезпечення реалізації прав постраждалих і тимчасово переміщених осіб внаслідок агресії, бойових і насильницьких дій в АР Крим, Луганській і Донецькій областях, посилення їх соціального захисту і підтримки та реабілітації учасників АТО», спрямований на посилення громадського контролю за виконанням функцій державних органів та органів місцевого самоврядування щодо забезпечення реалізації прав постраждалих і тимчасово переміщених осіб внаслідок агресії, бойових і насильницьких дій, а також учасників АТО» (презентація додається).

Реалізація проекту, який подано на розгляд міжнародних організацій (ООН, ОБСЄ та інших), дасть змогу системно вирішити питання державного значення, захистити права вимушених переселенців і учасників бойових дій, створити умови для забезпечення їхніх прав.

Керівник Робочої групи                                          Богданов А.В.

Аналітична записка

На виконнання рішення Правління Громадської ради при Міністерстві соціальної політики України від 11.12.2014р. стосовно формування пропозиції щодо ефективного рішення проблем, що виникли у зв'язку з соціально-політичною ситуацією в нашій країні, необхідністю вимушеного переселення громадян тощо.

30.05.2014р. дану Аналітичну записку було надано Міністру соціальної політики України та Міністру охорони здоров'я України, а також направлено В.о. Президента України , Регіональному Представнику Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців в Білорусі, Молдові та Україні, Голові Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні, деяким Народним депутатам України, до Національної ради реформ України, Голові Громадської ради при Міністерстві соціальної політики України тощо.

Аналітична записка

В Аналітичній записці висвітлюються проблемні питання, з якими стикаються переселенці, та для їх ефективного рішення пропонується створення єдиного державного органу, координуючого і регулюючого діяльність з реабілітації та соціальної адаптації, що повинен бути сформований на базі представників різних практичних сфер (медиків, фахівців з соціальної роботи, реабілітації тощо) та різних форм організації (державних, а також, що суттєво, недержавних). Робота такої системи на початковому етапі повинна перебувати під безпосереднім контролем Президента України. 

Немає великого сенсу розпочинати цю записку із статистичних викладень, що доводять надзвичайно складне, майже катастрофічне становище, яке складається зараз в нашій країні у зв'язку з соціально-політичною ситуацією, необхідністю вимушеного переселення громадян. 

Тому перейдемо відразу до суті справи.

Відомствам, які стикаються з проблемами переселенців, слід надавати цим категоріям людей  більш дієву допомогу: по можливості, скорочувати терміни отримання статусу, допомагати переселенцям в отриманні необхідних документів, направляючи офіційні запити, не бути стороннім спостерігачем в облаштуванні переселенців, на що ті у ряді випадків звертали увагу в скаргах і заявах, в тому, щоб переселенці знали про пільги, які мають бути їм встановлені, і мали можливість ними скористатися. 

Дуже важливо сприяти толерантності і запобіганню недоброзичливих стосунків переселенців і місцевих жителів. 

Ще однією проблемою є те, що всі учасники процесів - переселенці, органи управління в центрі і на місцях, зацікавлені організації не мають повного доступу до необхідної інформаційної бази, яка не створена в потрібних обсягах і організаційних формах. 

Особливо від цього страждають переселенці через недостатність та обмеженість доступу до правової та консультативної інформації, вони, в більшості випадків, не можуть ні реалізувати, ані захистити свої права. При захисті своїх прав переселенці змушені використовувати засоби судового захисту для встановлення фактів, що мають юридичне значення, та у випадках незгоди з рішеннями окремих відомств і т.п.

Однак, і тут вони стикаються, як з вищенаведеною проблемою, так і з неможливістю через відсутність коштів запросити кваліфікованого захисника, здатного представляти їх інтереси в суді. Великий обсяг робіт з надання юридичної допомоги переселенців проводиться громадськими організаціями (діючими і новоствореними). На жаль, обсяги цієї допомоги явно недостатні. Послугами кваліфікованих адвокатів переселенці скористатися не можуть через обмеженість коштів. Особливо нужденним сім'ям надається адресна матеріальна допомога. 

Проблеми з правом на освіту виникають там, де як і раніше діє система прописки (тобто де реєстрація за місцем проживання носить дозвільний характер). Але, на мій погляд, це питання не тільки до Міносвіти. При всій важливості правових питань захисту дітей біженців ця проблема, можливо, не найголовніша. 

На мій погляд, найголовніше - адаптація дитини в новому середовищі. Це робота з ліквідації його посттравматичного розладу, якщо дитина прибула із зони військового конфлікту, міжнаціонального конфлікту. І ось в цьому плані зробити належить дуже багато.

Психологічна та культурна депривація, властива переселенцям, посилює труднощі їх адаптації. Діти відчувають хронічні посттравматичні стресові розлади, що позначається на їх подальшому психосоціальному, особистісному розвитку. На відміну від розвинених країн Заходу, де особлива увага приділяється роботі з попередження асоціальної поведінки дітей (попередження агресивності в новому соціокультурному середовищі, рання профілактика алкоголізації, наркотизації, проституції, ухилення від навчання і корисної діяльності), в нашій країні підхід до цієї, по суті справи, соціально-профілактичної проблеми не є адекватний ситуації, що склалася. Не розроблено принципи і методи міждисциплінарної взаємодії фахівців освіти, охорони здоров'я, соціальних працівників при проведенні оцінки стану та рівня розвитку дітей, постраждалих при всіляких конфліктах.

Ми сподіваємося більш плідно вирішувати ці проблеми.

Ця ініціатива отримала велике схвалення як від переселенців, так і місцевих жителів, які звертаються з пропозиціями різної допомоги

.

В умовах нашої країни найбільш ефективною могла б бути наступна структура роботи з вирішення даної проблеми.

          Вважається абсолютно необхідним створення єдиного державного органу, заснованого на публічно-приватному партнерстві, координуючого і регулюючого найважливішу для виживання країни діяльність з реабілітації та соціальної адаптації (далі Орган).  

Цей Орган не може бути сформований на базі силової частини системи або під її контролем, оскільки в її базові принципи закладені зовсім інші психологічні, світоглядні, професійні та особисті якості. 

Не може бути цей новий Орган сформований і контролюватися окремо Міністерством соціальної політики або Міністерством охорони здоров'я, оскільки, по-перше, як уже згадувалося, в цьому середовищі надзвичайно сильні «чисто корпоративні інтереси», а, по-друге, в рамках вирішення проблеми «центр ваги» робіт може належати до різних сфер.

Орган повинен бути сформований на базі представників різних практичних сфер (медиків, фахівців з соціальної роботи, реабілітації тощо) та різних форм організації (державних і недержавних). В його основу повинні бути закладені нові, системні, науково обгрунтовані принципи. У зв'язку з величезною значущістю проблеми, цей Орган повинен мати спеціальний статус. Мова не йде про механічне створення нової управлінської структури, що вимагає нових величезних фінансових витрат. Йдеться про корінну реорганізацію, в результаті якої створюється система, до складу якої, зокрема, увійдуть структури, що передаються з інших відомств (медичних, освітніх, соціальних тощо); нова система покликана, в тому числі, економити державні кошти, використовувати їх найбільш цілеспрямовано і ефективно.

Орган акумулює в своїх руках всю діяльність, спрямовану на вирішення проблем. Його очолює Керівник зі своїм виконавчим апаратом і колегією, що складається з керівників відділів. Крім того, дуже важливою частиною системи управління повинна стати Громадська Рада, до складу якої мають входити представники практичних служб різного рівня і різних сфер діяльності, щоб Керівник мав можливість оперативно отримувати «нефільтровану» первинну інформацію про стан справ на місцях.

До складу Органу повинні входити, крім службових, кілька інших відділів.

Відділ наукових досліджень і навчання

Основні завдання відділу:

-       розробка пропозицій щодо створення державної стратегії ставлення до проблеми, підходів до її вирішення;

-       розробка форм, збір та обробка статистичних даних;

-       розробка і тестування методик, соціологічні дослідження;

-       організація системи та навчання спеціалістів, пов'язаних з даною сферою, різного рівня і різного профілю для роботи в державних і недержавних установах.

До складу відділу повинні входити, зокрема, дослідницькі підрозділи, які зараз є, наприклад, при Мінсоцполітики, МОЗ, Міносвіти і, можливо, інші . Відділ повинен працювати в тісній співпраці з соціальними та медичними закладами, НДІ, іншими відомствами та організаціями (але без дублювання дій), повинен мати повноваження отримувати статистичну звітність і знайомитися з деякими робочими матеріалами різних організацій.

Юридичний відділ

 Основні завдання відділу:

-       створення юридичної бази для державної стратегії ставлення до проблем, підходів до їх вирішення;

-       створення юридичної бази для визначення юридичного статусу переселенців та інших груп ризику, визначення оптимальної міри їх прав і відповідальності;

-       створення юридичної бази для найбільш оптимального збереження конфіденційності інформації;

-       створення юридичної бази для створення найбільш оптимального обліку діяльності в даній сфері;

-       створення юридичної бази та реалізація заходів з ліцензування послуг, організацій і фахівців у сфері надання допомоги при вирішенні проблем.

                                                                

Відділ первинної інформації

Основні завдання відділу:

-       підвищення інформованості переселенців;

-       розробка і втілення в життя компаній і рухів, спрямованих на моральне, духовне та патріотичне виховання;

-       розробка і впровадження освітніх та виховних програм, спрямованих на розвиток патріотизму, толерантності, моралі, для всіх вікових категорій, починаючи з дошкільних закладів, в школах і у ВНЗах, а також організація просвітницької та виховної роботи з орієнтації на здорову міцну сім'ю;

-       розробка та реалізація заходів щодо соціалізації молоді, по роботі з групами ризику, з особами з девіантною поведінкою;

-       розробка і впровадження спеціальних профілактичних програм;

-       розробка та видання відповідної рекламної продукції;

-       розробка та реалізація принципів «здорового інформаційного середовища» в різних ЗМІ, в сфері реклами тощо;

-       створення доступної бази даних про організації, що працюють в даній сфері;

-       створення доступної бази даних про методики роботи в різних сферах, що цікавлять, про літературу і т.п.;

-       створення високозахищеної бази даних цільової групи.

Відділ первинної роботи з населенням

Основні завдання відділу:

-       створення і підтримка широкої мережі пунктів первинної допомоги переселенцям з проблем;

-       розробка та реалізація системи коректної первинної інформаційної, психологічної допомоги та підтримки;

-       створення міцних постійних робочих зв'язків з медичними , соціальними, реабілітаційними, освітніми, силовими та іншими органами для надання первинної допомоги та визначення стратегії подальших дій.

Відділ реабілітації та соціальної адаптації

Основні завдання відділу:

-       створення правових, організаційних та фінансових умов для розвитку мережі державних і недержавних реабілітаційних центрів;

-       формування мережі державних, допомогу і стимулювання формування мережі недержавних реабілітаційних центрів, заснованих на різних методиках, з різними термінами реабілітації, з різною ідеологією і духовною спрямованістю, амбулаторних і стаціонарних;

-       стимулювання створення недержавних реабілітаційних центрів як організацій, що працюють за професійними методиками і укомплектованих професійними ліцензованими спеціалістами;

-       оцінка вже існуючих, розроблення та впровадження нових реабілітаційних програм;

-       формування міцних постійних робочих зв'язків з медичними, соціальними, освітніми, силовими та іншими органами з метою створення умов для надання різносторонньої допомоги людям, які потребують соціалізації, а також допомоги і підтримки членам їх сімей.

Відділ медичної допомоги

Основні завдання відділу:

-       формування системи та реалізація надання необхідної і достатньої амбулаторної та стаціонарної медичної допомоги.

Відділ фінансів

Фінансування - найважливіший контролер, регулятор і організатор з боку держави всієї діяльності. Звідси найважливіші завдання відділу:

-       детальна розробка необхідного загального бюджету діяльності (визначення обсягів фінансування за напрямками робіт та в розрізі регіонів);

-       розробка програм фінансової підтримки (грантів, субсидій, цільової підтримки, використання страхових коштів тощо) необхідних форм, напрямків та обсягів даної роботи, варіантів фінансової підтримки для організацій тощо;

-       отримання фінансових коштів, що відпускаються Урядом на відповідні напрями даної діяльності, проведення конкурсів на отримання фінансової підтримки і розподіл цієї допомоги.

Перехід на нову систему не буде швидким. Його найперші завдання уявляються так:

-       підбір початкової групи фахівців та ентузіастів, призначення Керівника (бажано нової для системи людини, яка не має закоренілих корупційно-небезпечних зв'язків), формування громадської ради, визначення структури Органу, кадрового складу і посадових інструкцій для співробітників Органу;

-       початок розробки пропозицій щодо створення державної стратегії ставлення до проблем, підходів до їх вирішення;

-       організація системи та навчання спеціалістів, пов'язаних з даною сферою, різного рівня і різного профілю для роботи в державних і недержавних установах;

-       початок формування відділів, підготовка до прийняття і поступова передача окремих структур у ведення Органу, а також активна робота з Бюджетним комітетом Уряду щодо внесення відповідних змін до бюджетів окремих відомств і формування спільного бюджету Органу .

В цілому система реабілітації та соціальної адаптації повинна бути насамперед функціональною і стосуватися всіх сфер, залучених в коло даних проблем.

Всі структури цієї системи за функціональними ознаками повинні ділитися на такі групи:

1)     структури, зайняті безпосереднім обслуговуванням і роботою з цільовими групами;

2)     структури, зайняті забезпеченням діяльності системи;

3)     координуючі, регулюючі та керуючі структури.

Структури зайняті безпосереднім обслуговуванням і роботою з цільовими групами

          Перший і найважливіший елемент системи вирішення проблем - інформаційно-консультативна мережа. Повинна існувати велика кількість легко доступних інформаційно-консультаційних пунктів. У них людина повинна мати можливість пройти первинну оцінку стану справ, отримати всю необхідну інформацію і скласти перше уявлення про порядок своїх подальших дій. Кожен інформаційно-консультаційний пункт повинен бути укомплектований двома- трьома фахівцями і мати вихід на базу даних по всіх можливих варіантах надання будь-якої подальшої допомоги в державних чи недержавних, платних або безкоштовних, світських або конфесійних організаціях, які використовують в роботі різні апробовані методики.

Мережа таких пунктів може бути створена і при деяких державних організаціях та недержавними організаціями. Другий варіант, думається, економічно більш виправданий.

 Потім людина, яка потребує допомоги, повинна отримати первинну медичну допомогу. Вона полягає в медичній діагностиці, збиранні медичного анамнезу, проведенні різноманітних найпростіших швидких аналізів і тестів, первинній медичній обробці, при необхідності - направленні на амбулаторний або стаціонарний огляд і лікування.

Найбільш доцільно, мабуть, щоб цю частину роботи виконували в основному державні медичні структури.

          У ряді випадків людині, яка звернулася за допомогою, необхідна медична допомога та реабілітація. При цьому проводяться більш складні аналізи, детоксикація, серйозне медичне втручання (терапевтичне, психіатричне тощо), проведення відновлювальних реабілітаційних заходів з подальшої психолого-соціальної реабілітації.

Як і в попередньому випадку, медичну допомогу найбільш ефективно зможуть забезпечити саме спеціалізовані медичні державні організації.

В даний час у нашій країні психолого-соціальна реабілітація майже не розвинена. Існують поодинокі великі державні реабілітаційні центри і деяка кількість різних великих і дрібних недержавних центрів. Масштаби і якість цієї роботи у нас, на жаль, не витримують критики.

В цілому, найбільш якісно, різноманітно, адекватно і економічно ефективно вести психолого-соціальну реабілітацію можуть саме недержавні організації. Це чітко і однозначно демонструє і вітчизняний, і світовий досвід. Звичайно, державні організації теж мають право на існування, але вони набагато менш «повороткі» і «адаптабільні», часто бувають не до кінця заповнені і тому їх реабілітаційна ефективність нижча, а витрати на утримання з розрахунку на одну людину виявляються значно вище, ніж в недержавних структурах. Справа тільки в тому, що більшість недержавних реабілітаційних центрів діють вельми непрофесійно. Мережа цих організацій вимагає найсерйознішої реорганізації та розширення, а точніше - створення знову.

Наступний етап - соціальна адаптація та допомога, які повинні допомогти адекватно увійти, «вписатися» в соціум.

З досвіду видно, що і цю роботу більш ефективно виконують недержавні організації, але цілком імовірно, що й державні структури можуть працювати в цій частині процесу .

Навіть, ставши більш-менш соціалізованим, маючи реєстрацію, житло, роботу і сім'ю, людині необхідні психолого-соціальний супровід та підтримка. Цей тип роботи у нас майже зовсім нерозвинений. Цією роботою повинні займатися професійні консультанти, священики, психологи, соціальні працівники.

Враховуючи специфіку цього типу роботи, можна зробити висновок, що найбільш ефективно вона може проводитися саме в рамках недержавних організацій , хоча деякі її частини цілком можуть бути присутніми і в державних структурах.

Таким чином, за наявності цієї системи є всі можливості для отримання людьми повноцінної допомоги на всіх етапах.

Структури зайняті забезпеченням діяльності системи

Система протидії не зможе успішно функціонувати, якщо не буде мати можливість об'єктивно відслідковувати стан справ у суспільстві, оцінювати ефективність діяльності різних робочих програм і організацій.

Для цього необхідне створення статистичної служби, яка збирала б необхідну інформацію за певними уніфікованими показниками. Всі організації, задіяні в системі, повинні узгодити свою звітність із вимогами служби статистики. Вся отримувана таким чином інформація та інші відомості (про організації, які надають допомогу, про діючі програми, про переселенців) повинні бути зведені інформаційною службою в єдині бази даних і доступні (в межах чинного законодавства). Особливу увагу слід звернути на конфіденційність індивідуальної інформації. Їх особисті відомості повинні бути найсуворішим чином закриті і доступні лише в окремих, особливих випадках (наприклад, за спеціальними запитами правоохоронних органів). Але відкритими мають бути їхні особисті ідентифікаційні коди, щоб можна було простежити історію надання конкретній людині різної допомоги, відстежити його пересування по реабілітаційним та ін. організаціям тощо).

Велике значення в системі повинні мати дослідні структури, зайняті науковими розробками, оцінкою ефективності вже наявних і створенням нових методик, програм і т.п.

Окрему увагу необхідно приділити створенню структур, зайнятих навчанням, перенавчанням фахівців, підготовкою кадрів для роботи в даній сфері. Навчання має бути на рівні середньої спеціальної та вищої освіти.

Крім того, окремі структури повинні займатися ліцензуванням організацій, фахівців, навчальних, профілактичних і робочих програм, методик і т.п. Всі організації, зайняті в цій сфері повинні мати ліцензії на дану діяльність, їх співробітники також повинні бути ліцензованими.

Координуючі, регулюючі та керуючі структури

У нашій країні без суворої вертикальної системи координації та управління, створення такої структури, яка викличе закономірний потужний опір в різних колах, буде неможливим. Тому необхідний центральний координуючий і керуючий орган, про який вже говорилося трохи вище. Це структура, яку ми умовно назвали Орган. Мабуть, на місцевих рівнях потрібні будуть і низові керуючі ланки, але їх кількість і штати повинні бути мінімальними, тобто на рівні необхідності і достатності. Думається, що бюджет Органу і низових структур повинен бути строго лімітований і жорстко контролюватися.

Як створити таку нову систему?

Перш за все, необхідно неупереджено й об'єктивно проаналізувати ситуацію, роботу всередині країни, світовий досвід і створити, нарешті, науково обгрунтовану державну стратегію вирішення такого роду проблем. І створювати цю концепцію необхідно не в тиші кабінетів чиновників, а із залученням широкого кола працюючих у цій сфері людей, що мають реальний, практичний досвід діяльності як у державних, так і в недержавних організаціях.

Найважливішою складовою частиною цієї концепції має стати програма формування нової системи вирішення подібних проблем. Після цього потрібно без зволікань почати створювати нову систему.

Починати цю роботу необхідно  зі створення центрального координуючого і контролюючого органу, який ми умовно назвали Орган.

Іншою частиною має стати розробка і створення законодавчої, правової, фінансової та матеріально-технічної баз для нової системи.

Наступний крок - створення мережі організацій, здатних виконувати всі необхідні функції і відповідаючих кваліфікаційним вимогам. При цьому, держава повинна створювати (реформувати, адаптувати) державні та активно сприяти створенню та функціонуванню мережі недержавних організацій, які зайняті роботою безпосередньо з цільовими групами і які забезпечують діяльність системи цілком (про це йшлося трохи вище).

        

  Чекати і створювати все це послідовно, по кроках - неможливо. У нашій країні це значить - втопити ідею в нескінченній низці узгоджень, рутині безглуздих розробок і марнослів'ї. Потрібно починати створення нової системи відразу, поступово задіюючи і включаючи в неї всі необхідні компоненти. І, принаймні, на початковому етапі, ця робота повинна перебувати під безпосереднім контролем у Президента України.

Така або подібна їй система - реально функціональна, робоча. Щоб її створити не потрібно (принаймні, спочатку) витрачати великі фінансові ресурси; їх потрібно просто правильно перерозподілити. А для цього необхідно проявити розуміння, політичну, організаційну твердість і волю.

          Можливо, ця пропозиція може здатися занадто кардинальною. Проте очевидно, що хоча окремі елементи майбутньої системи можна переглядати і змінювати, але в цілому, по суті, іншого шляху розвитку, мабуть, у нас немає. Немає і часу «на розкачку» - зміни і так можуть зайняти від 3 до 5 років, а то і більше. Але досвід роботи в нашій країні, в США та інших державах, однозначно показує, що якщо ми дійсно бажаємо врятувати становище - іншого варіанту і часу виправлення ситуації все одно немає!

Довідка: 29.05.2014 року дана концепція була надіслана мною до редакції науково-практичного  журналу  «Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку», де я працюю заступником головного редактора, та надане ексклюзивне право на публікацію.

30.05.2014р.                                                                                          А. Богданов